Обратная связь


Право земельного сервітуту

Сервітут є одним з видів речових прав на чуже майно. Згідно Земельного Кодексу України земельний сервітут це — право власника чи землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне користування чужою ділянкою (ч. 1 ст. 98). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або  рішенням суду.

    Серед видів земельного сервітуту законодавець наводить:

-       право проходу чи проїзду на велосипеді через чужу ділянку;

-       право проводити водопровід з чужого природного водоймища чи через чужу земельну ділянку;

-       право проводити та експлуатувати лінію електропередач, зв'язку, трубопровід, інші лінійні комунікації;

-       право відводу води зі своєї ділянки на сусідню чи через сусідню;

-       право забору води із сусіднього природного водоймища чи право проходу до нього;

-       право напувати худобу із сусіднього природного водоймища чи право прогону худоби до нього;

-       право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту споруд та будівель та ін.

    Установлення земельного сервітуту не позбавляє власника права власності на землю, земельна ділянка з його користування, володіння і розпорядження не вилучається.

    На практиці обмежене використання чужої земельної ділянки зустрічається досить часто. Як правило, це відбувається за усною домовленістю з її власником і рідко узаконюється. Але для того щоб уникнути можливих спорів і судових розглядів, таке право користування сторонам краще оформити. Особливо це стосується  тих випадків, коли за право користування чужою ділянкою встановлюється певна плата, тоді договір укладати просто необхідно.

    Ініціювати укладення договору на встановлення права земельного сервітуту може будь-яка зацікавлена особа. Сторонами такого договору можуть виступати не тільки власники земельних ділянок, але й землекористувачі.

    Типової форми договору про встановлення земельного сервітуту не існує, і сторони можуть самостійно визначити його істотні умови.

     Завіряти договір у нотаріуса слід у тому випадку, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

     Незважаючи на схожість з орендою, предметом договору земельного сервітуту є не сама земельна ділянка, а право користування нею.

     Право земельного сервітуту не підлягає відчуженню (ч. 4 ст. 403 Цивільного Кодексу). Особа, в інтересах якої він установлений, не може його продати, передати в заставу іншим фізичним і юридичним особам (ч. 2 ст. 101 Земельного Кодексу).

    Розмір плати за користування сервітутом установлюється в договорі за угодою сторін. При цьому власник земельної ділянки, обтяженої сервітутом, може розрахувати таку плату з урахуванням частини земельного податку, який він сплачує за цю ділянку.

Сервітут може бути припинено у разі наступних підстав:

 -  поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

 -   відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

 -   сплив строку, на який було встановлено сервітут;

-   припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

-   невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

 -  смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

   Також власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.